Acts 23 (BONUT2)
1 Павло подивився уважно на Синедріон та сказав:«Брати, до цього дня я жив перед Богом із добрим сумлінням». 2 Тут первосвященник Ананія наказав тим, хто стояв біля нього, ударити його по вустах. 3 Тоді Павло промовив до нього:―Бог тебе вдарить, стіно побілена! Ти сидиш тут, аби судити мене за Законом, але сам, всупереч Закону, наказуєш мене вдарити! 4 Ті, що стояли біля нього, сказали:―Ти ображаєш Божого первосвященника? 5 Павло відповів:―Брати, я не знав, що він первосвященник. Бо написано: «Керівника народу твого не злослов». 6 Знаючи, що одна частина з них – садукеї, а друга – фарисеї, Павло вигукнув у Синедріоні:―Брати, я фарисей, син фарисея, і мене судять за надію у воскресіння з мертвих! 7 Коли він це сказав, між фарисеями та садукеями виникла незгода, і натовп розділився; 8 бо садукеї кажуть, що немає воскресіння з мертвих, ні ангелів, ні духів. Фарисеї ж визнають усе це. 9 Здійнявся великий крик, деякі книжники з фарисейської сторони піднялися й рішуче сказали: «Ми не знаходимо нічого поганого в цій людині! Може, і справді якийсь дух або ангел говорив до нього?» 10 Колотнеча ставала дедалі більшою; і Трибун, боячись, щоб вони не розірвали Павла, наказав воїнам зійти, забрати його з-поміж них і відвести у фортецю. 11 Наступної ночі Господь став перед Павлом та промовив: «Будь сміливим! Бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так будеш свідчити і в Римі». 12 Коли настав день, деякі юдеї зібрались і заприсягнулися, що не їстимуть і не питимуть, поки не вб’ють Павла. 13 Тих, хто дав клятву, було більше сорока людей. 14 Вони пішли до первосвященника та старійшин і сказали: «Ми зв’язали себе клятвою не їсти, поки не вб’ємо Павла. 15 Тепер ви та Синедріон скажіть Трибуну привести його до вас, начебто ви бажаєте докладніше розглянути його справу. Ми ж будемо готові й, перш ніж він наблизиться, ми вб’ємо його». 16 Але про цю змову довідався син Павлової сестри. Він пішов до фортеці та повідомив Павлові. 17 Тоді Павло покликав одного із сотників та сказав: «Відведи цього юнака до Трибуна, він має йому щось сказати». 18 Той відвів його до Трибуна й сказав:―В’язень Павло покликав мене й просив привести цього юнака до тебе. Він має щось тобі сказати. 19 Трибун узяв його за руку та, відвівши набік, спитав:―Що ти маєш мені сказати? 20 Юнак сказав:―Юдеї змовилися, що проситимуть тебе завтра привести Павла до Синедріону, нібито бажають більш докладно допитати його. 21 Але ти не слухай їх, тому що більше сорока людей підстерігають його. Вони поклялися не їсти й не пити, поки не вб’ють його. І тепер вони готові й чекають від тебе розпорядження. 22 Трибун відпустив юнака, наказавши йому:―Нікому не говори про те, що сказав мені. 23 Потім покликав двох сотників і наказав їм: «Приготуйте двісті воїнів, сімдесят вершників і двісті стрільців, щоб о третій годині ночі йти до Кесарії. 24 Приведіть коней і для Павла, щоб він був у безпеці доставлений до намісника Фелікса». 25 Він написав листа такого змісту: 26 «Клавдій Лісійдо поважного намісника Фелікса.Вітання! 27 Цього чоловіка схопили юдеї і вже збиралися вбити. Але, довідавшись, що він римський громадянин, я прийшов разом із воїнами й визволив його. 28 Бажаючи дізнатися причину його обвинувачення, привів його до їхнього Синедріону. 29 Я виявив, що обвинувачення пов’язане з їхнім Законом, але немає нічого, що заслуговувало б на смерть або ланцюги. 30 Коли мені повідомили про змову проти нього, я відразу надіслав його до тебе, наказавши й обвинувачам оскаржити його перед тобою. Будь здоровий!» 31 Отже, воїни, згідно з наказом, взяли Павла й вночі привели в Антипатриду. 32 Наступного дня, залишивши вершників, щоб ішли з ним далі, воїни повернулися до фортеці. 33 Коли вершники прийшли до Кесарії, то, передавши листа наміснику, поставили Павла перед ним. 34 Намісник, прочитавши листа, спитав Павла, з якої він провінції. Дізнавшись, що він із Килікії, 35 сказав: «Я тебе послухаю, коли прийдуть ті, хто тебе обвинувачує». І наказав стерегти його в преторії Ірода.