Luke 18 (BONUT2)
1 Тоді Ісус розповів їм притчу про те, що їм треба завжди молитися та не занепадати духом. 2 Він сказав: ―В одному місті був суддя, який не боявся Бога та не соромився людей. 3 У тому ж місті була вдова, котра приходила до нього й просила: «Захисти мене від мого кривдника!» 4 Деякий час він відмовлявся, але потім промовив до себе: «Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся, 5 але через те, що ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила безперестанку й не докучала мені». 6 І сказав Господь: ―Почуйте, що каже неправедний суддя! 7 Так невже Бог не захистить Своїх обраних, котрі взивають до Нього день і ніч? Чи забариться Він? 8 Кажу вам: Він негайно захистить їх. Але коли прийде Син Людський, чи знайде Він віру на землі? 9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, Ісус розповів таку притчу: 10 ―Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником. 11 Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник. 12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!» 13 А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!» 14 Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений. 15 Деякі люди приносили до Нього також і дітей, щоб Він доторкнувся до них та благословив, але учні, побачивши це, забороняли їм. 16 Ісус покликав їх до себе й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким, як вони, належить Царство Боже. 17 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде до нього!» 18 Один із керівників сказав:―Учителю добрий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне. 19 Ісус відповів йому: ―Чому ти називаєш Мене добрим? Ніхто не є Добрий, окрім Самого Бога. 20 Ти знаєш заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не вкради», «Не обманюй», «Шануй твого батька та матір». 21 Він же сказав:―Усе це я зберіг змалку. 22 Почувши це, Ісус сказав йому: ―Одного тобі ще бракує: продай усе, що маєш, та роздай бідним, і матимеш скарб на небесах; а тоді приходь та слідуй за Мною. 23 Почувши це, він глибоко засмутився, адже був дуже багатий. 24 Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: ―Як важко багатому ввійти в Царство Боже! 25 Адже легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. 26 Ті, що почули це, запитали:―Хто ж тоді може бути спасенний? 27 Ісус відповів: ―Неможливе для людей – можливе для Бога. 28 Тоді Петро сказав:―Ось ми залишили, що в нас було, та пішли за Тобою. 29 Він відповів: ―Істинно кажу вам: немає нікого, хто б залишив дім, дружину, дітей, батьків і братів заради Царства Божого 30 й не отримав би значно більше в цей час, а в майбутньому віці – вічне життя. 31 Ісус узяв дванадцятьох та сказав їм: «Ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського. 32 Він буде виданий язичникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього. 33 Будуть бичувати Його та вб’ють, але третього дня Він воскресне». 34 Та вони нічого з цього не зрозуміли. Ці слова були приховані від них, і вони не розуміли сказаного. 35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню. 36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається. 37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить. 38 Тоді він закричав:―Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною! 39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав:―Сину Давидів, змилуйся наді мною! 40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, Ісус спитав його: 41 ―Що хочеш, щоб Я зробив для тебе?Той відповів:―Господи, щоб я знову бачив! 42 Ісус сказав йому: ―Прозрій! Віра твоя спасла тебе! 43 І він умить прозрів та пішов за Ісусом, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.